Pharmakon
power electronics / death industrial / harsh noise
- Thread starter VictimDark
- Start date
Kwer
mp3 v0
- Messages
- 223
- Joined
- Feb 1, 2011
- Reaction score
- 307
Вчера был на концерте Pharmakon. Понял, что индастриал нойз, по крайней мене в её исполнении, очень оргазмичен. Эта музыка возбуждает.
По манере исполнения, это панк рок: она выбегала со сцены в толпу и агрессивно расталкивала всех вокруг. Зал был забит её поклонниками, ток проходил от человека к человеку, но все такие considerate, что это было похоже на оргию, чем слэм.
Я слушаю нойз с 15-ти лет, и Bestial Burden вернул мне чувство свежести, как-будто я переоткрыл для себя жанр.
По манере исполнения, это панк рок: она выбегала со сцены в толпу и агрессивно расталкивала всех вокруг. Зал был забит её поклонниками, ток проходил от человека к человеку, но все такие considerate, что это было похоже на оргию, чем слэм.
Я слушаю нойз с 15-ти лет, и Bestial Burden вернул мне чувство свежести, как-будто я переоткрыл для себя жанр.
Marlo Stanfield
vinyl 7"
Як тобі Anna Gardeck, Maria Zerfall, Antichildleague, Puce Mary, Sewer Goddess?
Kwer
mp3 v0
- Messages
- 223
- Joined
- Feb 1, 2011
- Reaction score
- 307
Чудовий список. Puce Mary на мене діє схоже до Фармакон.
Antichildleague дуже психоактивні. :up:
Marlo Stanfield
vinyl 7"
В такому випадку не дуже розумію, чим так може вразити "Bestial Burden". Індастріал/нойз/ПЕ в жіночому виконанні штука не нова. Все, що робить Pharmakon, вже було раніше :smile:
Kwer
mp3 v0
- Messages
- 223
- Joined
- Feb 1, 2011
- Reaction score
- 307
Ти говориш про інновацію, але нойз - це музика з мінімальною формою. У ньому почуття як шматок сирого м'яса, без приправ, які маскують смак. Це радикальний підхід до комунікації, щирий і безкомпромісний, і це викликає довіру. Тому я не суджу його за новизну. Це настільки індивідуальний стиль музики, що всі збіги технологічні. Pharmakon, скажімо, як і Puce Mary, грає електронний нойз. Це записані гітари, зіграні на секвенсорі. Khlyst, скажімо, дуже близькі по енергетиці, але це інструментальна музика, і це впливає на структуру. Це все важливі питання в межах конкретної епохи.
Утім, я шукаю виконавців з потрібною мені енергетикою й світоглядом. Є декілька важливих моментів. Pharmakon не депресивна, а катарсисна. І її катарсис не через край [як в emotive hardcore чи punk], він медитативний [як black або post-metal*]. Слухач поступово занурюється в звук, відмежовуючись від реальності, і там переживає з виконавцем 30-хвилинну сесію психоаналізу. Ця музика обкурює й очищує. Я моментально починаю мріяти. Також Pharmakon іронічна і її музика відкрита до інтерпретації. Завдяки цьому, її музика вивітрюється повільніше.
п.с. і я не сприймаю competitive approach до мистецтва. реалістично, людина здатна переживати сотні сильних інсайтів від певної музики, залежно від обставин. може, якби я жив деінде й займався якоюсь іншою роботою, Pharmakon була б однією з фімейл нойз артістс. але в мене і в неї дуже схоже життя, принаймні, мені так здається. а це і є магія, коли думаєш, що автор/музикант/режисер дає те, чого ти давно хотів, але не знав про це.
*Схожа за енергетикою, але інакша за формою музика в The Body
https://www.youtube.com/watch?v=cvemCHFLusU
https://www.youtube.com/watch?v=f-FOTHUir_4
Marlo Stanfield
vinyl 7"
Зрозумів твоє бачення, щодо мінімальності варіативності форми в шумовій музиці в принципі згоден, теж ставлю емоційний складник для себе на перше місце. Хоча водночас ціную власні концепти і своєрідність в подачі (перефразував "competitive approach" :smile
. Так-от мені здається, що Маргарет в емоційному плані б'є десь в ту ж точку, що й, приміром, згадані Puce Mary та Sewer Goddess, але робить це менш переконливо. Конкретно в Фармакон мені подобаються перші два альбоми, особливо "Abandon", але, як по мені, динаміка творчості в неї негативна, на останньому альбомі Маргарет остаточно розгубила те хороше, що було раніше. Геть не залишилося пристрасності, дуже в'ялий і пустий запис.
Очевидно, що у випадку шумової музики особливе значення має енергетика живих виступів, краще і доступніше, ніж у записі, транслюється посил. Вживу на Фармакон не був, але переглянуті лайви (розумію, що в повній мірі на них покладатися не слід) не надто вразили. Тому для мене Фармакон — якраз "одна з фімейл нойз артістс", яка при цьому вхопила добрячого хайпу серед нецільової аудиторії, що для ПЕ взагалі до недавнього моменту (подібного успіху Prurient) безпрецедентна штука.
Ясно, що сприйняття суб'єктивне, але не вловлюю аналогій з групою Khlyst, окрім як по формальних атрибутах (схожий екстремальний жіночий вокал). Плоткін і ко. своїм дроновим імпровом по відчуттях розворушують архаїчне зло, заховане в глибинах під тектонічними плитами. Тоді як музика Маргарет працює по стандартній для силової електроніки схемі: в фокусі у неї тваринне начало людини (біль, пристрасть, гнів, страждання, співвідношення волі і бажання тощо).
Добавлено в 22:23 / Предыдущее сообщение было написано в 22:19
А, і на мій погляд, нойз/ПЕ в абсолютній більшості випадків катарсисні, а не депресивні.
. Так-от мені здається, що Маргарет в емоційному плані б'є десь в ту ж точку, що й, приміром, згадані Puce Mary та Sewer Goddess, але робить це менш переконливо. Конкретно в Фармакон мені подобаються перші два альбоми, особливо "Abandon", але, як по мені, динаміка творчості в неї негативна, на останньому альбомі Маргарет остаточно розгубила те хороше, що було раніше. Геть не залишилося пристрасності, дуже в'ялий і пустий запис. Очевидно, що у випадку шумової музики особливе значення має енергетика живих виступів, краще і доступніше, ніж у записі, транслюється посил. Вживу на Фармакон не був, але переглянуті лайви (розумію, що в повній мірі на них покладатися не слід) не надто вразили. Тому для мене Фармакон — якраз "одна з фімейл нойз артістс", яка при цьому вхопила добрячого хайпу серед нецільової аудиторії, що для ПЕ взагалі до недавнього моменту (подібного успіху Prurient) безпрецедентна штука.
Ясно, що сприйняття суб'єктивне, але не вловлюю аналогій з групою Khlyst, окрім як по формальних атрибутах (схожий екстремальний жіночий вокал). Плоткін і ко. своїм дроновим імпровом по відчуттях розворушують архаїчне зло, заховане в глибинах під тектонічними плитами. Тоді як музика Маргарет працює по стандартній для силової електроніки схемі: в фокусі у неї тваринне начало людини (біль, пристрасть, гнів, страждання, співвідношення волі і бажання тощо).
Добавлено в 22:23 / Предыдущее сообщение было написано в 22:19
А, і на мій погляд, нойз/ПЕ в абсолютній більшості випадків катарсисні, а не депресивні.
