Abilene

[valmakar]

Abilene
Чикаго, Іллінойс, США

Скотт Адамсон (Scott Adamson) - ударні
Алекс Данем (Alex Dunham) - гітара, вокал
Крег Акерман (Craig Ackerman) - бас
Фред Ерскін (Fred Erskine) - труба



Біографія:

Abilene - пост-хардкорна група з Чикаго, штат Іллінойс. Була заснована в 1998 році як тріо Алекса Данема, Скотта Адамсона і Крега Акермана. Довго записували свій дебютний матеріал, щоб нарешті видати його у 2000 на Slowdime, знаковому вашингтонському лейблі, який Брендон Батлер із Boys Life назвав "єдиним чесним лейблом", із яким він працював.
На записі звучить достатньо типовий для Данема середньо- і низькотемпоавий пост-хардкор (а дехто в мережі називав це навіть пост-роком) із ламаними ритмами і меланхолійним настроєм. В цьому разі "типовий" я вживаю, щоб позначити високий клас.
Через деякий час до команди долучається колега Алекса за групою http://www.neformat.com.ua/forum/emo/32670-hoover.html Фред Ерскін на трубі. Цей факт особисто мене трохи здивував: ну ок, бас-гітара-вокал - досить звичне поєднання для одного музиканта. Але щоб сюди ж і духові, та ще й на такому гідному рівні - це справді круто.
Власне, зміни у складі відбулися в 2002-му, коли записувався другий і останній альбом Abilene - Two Guns, Twin Arrows, який зі своїми джазовими нотками стає одним із найкращих записів усього емо.
Після розпаду групи, Ерскін із Адамсоном формують Just A Fire, а Данем із одруженням і народженням сина зовсім припиняє грати музику.

Abilene - S/T (2000)

Abilene - Two Guns, Twin Arrows (2002)

[HIDE]Cкачать[/HIDE]

Відео:

Spoiler

https://www.youtube.com/watch?v=rruxAfkDP78

https://www.youtube.com/watch?v=LrTqS1XiztE

Власне враження:
Я продовжую заповнення розділу пост-хуверними групами. Ця, напевно, одна з останніх грала у вашингтонському звучанні (хоч і в перенесенні на чиказьку землю). Логічне продовження, і завершення на одній із вершин.​

 

[Sun of a Beach]

Очень качающие ребята. Соединение умело сломанных ритмов, неспешного мрачного лаунжа и сдержанной вокальной агрессии - единственное на моей памяти. То приятное чувство, когда не можешь выбрать, на чем остановить восприятие - на совершенной форме или на откровенном содержании.