blood clot
2+2=5
Іван Малкович
Продовжую цикл тем, присвячених українській поезії - спеціально для valmakar'a :smile:
Особисте досьє Івана Малковича:
Найвідомішим віршем даного таварісча є, напевно, "Із янголом на плечі", покладений на музику Тарасом Чубаєм:
Особисто мені сам текст без музики лягає на душу значно краще:
Поезію Малковича я б охарактеризував, перш за все, як м"яку і душевну. В ній багато любові і багато суму. Але сум цей здебільшого світлий і... добрий, якщо можна так висловитись. Присутній місцями націоналістичний душок не дратує, а навпаки викликає симпатію до автора. Коротше, ось кілька моїх улюблених текстів:
Продовжую цикл тем, присвячених українській поезії - спеціально для valmakar'a :smile:
Особисте досьє Івана Малковича:
1961 – 10 травня, народився в сім'ї Антося Малковича та Юлії Малкович (Арсенич) у Березові Нижньому Косівського р-ну Івано-Франківської обл.
1976 – після закінчення місцевої школи вступає на скрипкове відділення Івано-Франківського музичного училища ім. Д.Січинського
1980 – закінчує Івано-Франківське музучилище
1980 – вступає на філологічне відділення Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка
1981 – 6 січня, перша велика поетична публікація у "Літературній Україні" із вступним словом Д.Павличка
1981 – стає переможцем поетичного турніру на Всеукраїнському творчому семінарі в Ірпені
1984 – побачила світ перша поетична збірка "Білий камінь" (Київ, в-во "Молодь"). "Найніжніша скрипка України" — так назвала молодого поета Ліна Костенко у видавничій рецензії на "Білий камінь"
1985 – отримавши диплом філолога-україніста Київського університету ім. Т.Г. Шевченка, кілька місяців працює у школі вчителем української мови та літератури
1986 – переходить на посаду редактора дошкільної літератури у видавництві «Веселка»
1986 – одружується зі скрипалькою Яриною Антків
1986 – став (наймолодшим на той час) членом Спілки письменників СРСР
1987 – переходить на посаду редактора відділу поезії у видавництво «Молодь»
1987 – cтає першим лауреатом премії "Бу-Ба-Бу" за найкращий вірш року
1988 – народження старшого сина Тараса
1988 – виходить друга поетична збірка "Ключ" (Київ, в-во "Молодь")
1989 – долучається до організації першого молодіжного пісенного фестивалю «Червона Рута»
1991-92 – працює в редакції дитячого журналу «Соняшник»
1992 – працює на посаді головного редактора дитячих програм «Укртелефільму»
1992 – 20 квітня, офіційний день народження (реєстрації) видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»
1992 – липень, вихід першої книжки («Українська абетка») видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»
1992 – виходить третя поетична збірка "Вірші" (Київ, "Український письменник")
1994 – у видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» виходить перше видання "Улюблених віршів"
1995 – народився молодший син Гордій
1997 – побачила світ четверта книга поета "Із янголом на плечі" (Київ, поетична аґенція "Княжів")
2002 – Форум видавців у Львові визнає «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГУ» найкращим видавництвом року в Україні.
2004 – Форум видавців у Львові визнає Івана Малковича найкращим директором видавництва в Україні.
2004 – став кавалером Міжнародного ордену усмішки (свого часу цю нагороду отримували Папа Іван-Павло ІІ, Астрід Ліндґрен, Сєрґєй Образцов, Дж.Роулінґ та ін.)
2005 – у видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» виходить перше видання "100 КАЗОК. Т.1"
2006 – вихід п'ятої поетичної книжки "Вірші на зиму" (Київ, «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»)
2008 – починає видавати в «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-Зі» «дорослу» літературу
2009 – у видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» виходить "Дитяча Євангелія" з благословіннями Першоієрархів найбільших традиційних християнських церков в Україні — УПЦ КП, УПЦ МП, УАПЦ, УГКЦ.
2004, 2008, 2009 – входить до "ТОП-100 найвпливовіших людей України" щорічного рейтингу журналу "Кореспондент"
2010 – світ побачила книжка вибраного І.Малковича (вибрані вірші, переклади, есеї, інтерв'ю) "Все поруч" («А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»), яка стала одним із переможців книжкового конкурсу львівського Форуму видавців-2010.
1976 – після закінчення місцевої школи вступає на скрипкове відділення Івано-Франківського музичного училища ім. Д.Січинського
1980 – закінчує Івано-Франківське музучилище
1980 – вступає на філологічне відділення Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка
1981 – 6 січня, перша велика поетична публікація у "Літературній Україні" із вступним словом Д.Павличка
1981 – стає переможцем поетичного турніру на Всеукраїнському творчому семінарі в Ірпені
1984 – побачила світ перша поетична збірка "Білий камінь" (Київ, в-во "Молодь"). "Найніжніша скрипка України" — так назвала молодого поета Ліна Костенко у видавничій рецензії на "Білий камінь"
1985 – отримавши диплом філолога-україніста Київського університету ім. Т.Г. Шевченка, кілька місяців працює у школі вчителем української мови та літератури
1986 – переходить на посаду редактора дошкільної літератури у видавництві «Веселка»
1986 – одружується зі скрипалькою Яриною Антків
1986 – став (наймолодшим на той час) членом Спілки письменників СРСР
1987 – переходить на посаду редактора відділу поезії у видавництво «Молодь»
1987 – cтає першим лауреатом премії "Бу-Ба-Бу" за найкращий вірш року
1988 – народження старшого сина Тараса
1988 – виходить друга поетична збірка "Ключ" (Київ, в-во "Молодь")
1989 – долучається до організації першого молодіжного пісенного фестивалю «Червона Рута»
1991-92 – працює в редакції дитячого журналу «Соняшник»
1992 – працює на посаді головного редактора дитячих програм «Укртелефільму»
1992 – 20 квітня, офіційний день народження (реєстрації) видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»
1992 – липень, вихід першої книжки («Українська абетка») видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»
1992 – виходить третя поетична збірка "Вірші" (Київ, "Український письменник")
1994 – у видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» виходить перше видання "Улюблених віршів"
1995 – народився молодший син Гордій
1997 – побачила світ четверта книга поета "Із янголом на плечі" (Київ, поетична аґенція "Княжів")
2002 – Форум видавців у Львові визнає «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГУ» найкращим видавництвом року в Україні.
2004 – Форум видавців у Львові визнає Івана Малковича найкращим директором видавництва в Україні.
2004 – став кавалером Міжнародного ордену усмішки (свого часу цю нагороду отримували Папа Іван-Павло ІІ, Астрід Ліндґрен, Сєрґєй Образцов, Дж.Роулінґ та ін.)
2005 – у видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» виходить перше видання "100 КАЗОК. Т.1"
2006 – вихід п'ятої поетичної книжки "Вірші на зиму" (Київ, «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»)
2008 – починає видавати в «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-Зі» «дорослу» літературу
2009 – у видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» виходить "Дитяча Євангелія" з благословіннями Першоієрархів найбільших традиційних християнських церков в Україні — УПЦ КП, УПЦ МП, УАПЦ, УГКЦ.
2004, 2008, 2009 – входить до "ТОП-100 найвпливовіших людей України" щорічного рейтингу журналу "Кореспондент"
2010 – світ побачила книжка вибраного І.Малковича (вибрані вірші, переклади, есеї, інтерв'ю) "Все поруч" («А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»), яка стала одним із переможців книжкового конкурсу львівського Форуму видавців-2010.
[ame="https://www.youtube.com/watch?v=AL4uXjYvtb0"]https://www.youtube.com/watch?v=AL4uXjYvtb0
Поезію Малковича я б охарактеризував, перш за все, як м"яку і душевну. В ній багато любові і багато суму. Але сум цей здебільшого світлий і... добрий, якщо можна так висловитись. Присутній місцями націоналістичний душок не дратує, а навпаки викликає симпатію до автора. Коротше, ось кілька моїх улюблених текстів:
КАНАТОХОДЦІ
Над прірвою — сумні канатоходці
щоночі хилиткий долають шлях,
хоч дроту, по якому йдуть вони, не видно,
як, зрештою, і їх самих; і лиш тваринний жах
висить над прірвою: у цій нічній коробці
всі пристрасті спокійні, як повидло...
Щоночі хтось паде, і не один,—
колись бо кожен з них зірватись мусить,—
та все ж ідуть і йдуть — не меншає їх плин:
ступивши, вже ніхто не може повернутись.
[8-10 квітня 1987]
ЮНА МАЙБУТНЯ ДРУЖИНА
Юна моя майбутня дружина
має профіль з єгипетським чаром,
плавністю переповнена, а тендітна — в квітці спочине,
сонно-зелену млість навіває очами.
Я її дуже люблю: почуваю себе
наче сильнішим, сміливішим і, звичайно, погідним:
і це не лише тому, що вона мені плете
чорний светр, до кольчуги подібний.
Вона безмежно жіноча — аж до муркотання,
мову має — у вітер завиту, слова — білокрилі,—
тому я цілком допускаю, що колись вона стане
горлом пташки якоїсь і відлетить у вирій.
[11-12 березня 1986]
ЧОЛОВІК
Одягає маску блазня — впізнають.
Вбирається в тогу незворушного судді —
благають:
— Перестань, хіба це ти?
Лисом перевдягається — кричать:
— Ми вже давно тебе впізнали,
досить!
Дон-Жуанів плащ накидає на себе —
сміються:
— Не той фасон.
Нап'ялює маску хамелеона —
і сам же зриває із себе той лик:
смішний,
розгублений чоловік —
ніяк не збагне,
що в кожній масці
є розріз
для очей.
[1985]
КРАЇНА СОНЦЯ
Убивця знахарює під місточком,
безокий стереже серця й корони,
банкір складає вірші про листочки,
поет громаді шиє панталони;
повії, співаки, і футболісти
сидять на троні. Мулярка дебела
на ковзанах фігурно чеше твісти,
в дуплі регоче буйний Кампанелла…
[1987]
ЩЕ ОДНА ОСІНЬ
Тяглось на тумани та не відлетіліло
віяло злагодою і раєм
вітряне золото миготіло
вуличка похитувала трамваєм.
Равлики хмиз запасали бо саме
час їм в хатках палити
булькали вина в бутлях під лавками
(щасливий хто буде їх пити)
Проходили сумно безглуздо й далеко
люди самотні навзаєм
вітер відносив листки і лелеки
й вуличку із трамваєм.
[3-9 жовтня 1991]
* * *
Зближалося на тридцять літ
і віддалялися ще далі
ольвійські мед, і мідь, і міт —
хлопчачі видива зухвалі.
Лиш золото дитячих снів
ще павутинилось по стелі
(понавипалюєм човнів,
поналаштуєм корабелі!..)
О Господи! — на тридцять літ
всього лиш — з радості ридати,
смолити вірні кораблі
і книгу Велеса читати…
Та де ж ті ріки? чом в дубах
сто плах і лиш одне човенце?..
У зборсаних, сп'янілих снах
дитяче вивітріло серце, —
зближалося на тридцять літ:
моря сповільна замерзали,
дороги зчорна позіхали,
і їжаком
............котився
.......................світ.
[16-25 березня 1991]
ПОЇЗД
Поїзд мене забере: крізь прочинені двері,
не зупиняючись, тихо мене забере,
і в вагоні легкім, як Андріївська церква Растреллі,
ми поїдем в диму зеленавім печерських дерев.
Крізь прочинені двері — прижовклий, бездомний —
поїзд-приблуда, якого нізвідки не ждуть,
в'їде стиха у серце моє, а вже там — невідомо:
хто з нас кого прихистить і куди наша путь...
[1985]
З НІЧНИХ МОЛИТОВ
Господи, літа стебельце
всели до самітніх душ,
дай кожному звити кубельце,
і не поруш.
Хай кожен в цім світі спасеться,
хай світить з-за темних круч
довкола кожного серця
віри твоєї обруч.
[3-9 травня 1992]
Над прірвою — сумні канатоходці
щоночі хилиткий долають шлях,
хоч дроту, по якому йдуть вони, не видно,
як, зрештою, і їх самих; і лиш тваринний жах
висить над прірвою: у цій нічній коробці
всі пристрасті спокійні, як повидло...
Щоночі хтось паде, і не один,—
колись бо кожен з них зірватись мусить,—
та все ж ідуть і йдуть — не меншає їх плин:
ступивши, вже ніхто не може повернутись.
[8-10 квітня 1987]
ЮНА МАЙБУТНЯ ДРУЖИНА
Юна моя майбутня дружина
має профіль з єгипетським чаром,
плавністю переповнена, а тендітна — в квітці спочине,
сонно-зелену млість навіває очами.
Я її дуже люблю: почуваю себе
наче сильнішим, сміливішим і, звичайно, погідним:
і це не лише тому, що вона мені плете
чорний светр, до кольчуги подібний.
Вона безмежно жіноча — аж до муркотання,
мову має — у вітер завиту, слова — білокрилі,—
тому я цілком допускаю, що колись вона стане
горлом пташки якоїсь і відлетить у вирій.
[11-12 березня 1986]
ЧОЛОВІК
Одягає маску блазня — впізнають.
Вбирається в тогу незворушного судді —
благають:
— Перестань, хіба це ти?
Лисом перевдягається — кричать:
— Ми вже давно тебе впізнали,
досить!
Дон-Жуанів плащ накидає на себе —
сміються:
— Не той фасон.
Нап'ялює маску хамелеона —
і сам же зриває із себе той лик:
смішний,
розгублений чоловік —
ніяк не збагне,
що в кожній масці
є розріз
для очей.
[1985]
КРАЇНА СОНЦЯ
Убивця знахарює під місточком,
безокий стереже серця й корони,
банкір складає вірші про листочки,
поет громаді шиє панталони;
повії, співаки, і футболісти
сидять на троні. Мулярка дебела
на ковзанах фігурно чеше твісти,
в дуплі регоче буйний Кампанелла…
[1987]
ЩЕ ОДНА ОСІНЬ
Тяглось на тумани та не відлетіліло
віяло злагодою і раєм
вітряне золото миготіло
вуличка похитувала трамваєм.
Равлики хмиз запасали бо саме
час їм в хатках палити
булькали вина в бутлях під лавками
(щасливий хто буде їх пити)
Проходили сумно безглуздо й далеко
люди самотні навзаєм
вітер відносив листки і лелеки
й вуличку із трамваєм.
[3-9 жовтня 1991]
* * *
Зближалося на тридцять літ
і віддалялися ще далі
ольвійські мед, і мідь, і міт —
хлопчачі видива зухвалі.
Лиш золото дитячих снів
ще павутинилось по стелі
(понавипалюєм човнів,
поналаштуєм корабелі!..)
О Господи! — на тридцять літ
всього лиш — з радості ридати,
смолити вірні кораблі
і книгу Велеса читати…
Та де ж ті ріки? чом в дубах
сто плах і лиш одне човенце?..
У зборсаних, сп'янілих снах
дитяче вивітріло серце, —
зближалося на тридцять літ:
моря сповільна замерзали,
дороги зчорна позіхали,
і їжаком
............котився
.......................світ.
[16-25 березня 1991]
ПОЇЗД
Поїзд мене забере: крізь прочинені двері,
не зупиняючись, тихо мене забере,
і в вагоні легкім, як Андріївська церква Растреллі,
ми поїдем в диму зеленавім печерських дерев.
Крізь прочинені двері — прижовклий, бездомний —
поїзд-приблуда, якого нізвідки не ждуть,
в'їде стиха у серце моє, а вже там — невідомо:
хто з нас кого прихистить і куди наша путь...
[1985]
З НІЧНИХ МОЛИТОВ
Господи, літа стебельце
всели до самітніх душ,
дай кожному звити кубельце,
і не поруш.
Хай кожен в цім світі спасеться,
хай світить з-за темних круч
довкола кожного серця
віри твоєї обруч.
[3-9 травня 1992]
- Description
- поет, директор видавництва "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА"
